У SCULPTOR ACADEMY ми цінуємо кожного свого тренера. Це люди, якими ми пишаємося та яких поважаємо. Сьогодні ми хочемо поділитися з вами історією нашої тренерки Юлії Нестеровської — її власними словами.
ВІД ЮЛІЇ:
«Мій шлях у тренерстві почався абсолютно несподівано. Я навіть не дивилася в бік викладання — працювала майстром удома, приймала клієнтів. І ось одного дня моя постійна клієнтка Юля сказала:
«Ти так класно робиш вії. Навчи мене, я теж хочу так само!»
Чесно кажучи, я розгубилася. У мене не було досвіду навчання, жодних матеріалів чи плану. Я відповіла, що навіть не уявляю, як це організувати. Але вона не відступила: пообіцяла привести модель і попросила просто показати, як працюю.
Я довго носила цю думку в голові, а потім наважилася. Купила великі аркуші й власноруч розписала на них схеми нарощування, форми очей, види вигинів та товщини вій. Це були мої перші «конспекти». Ми провели заняття: спочатку теорія, потім практика на моделі. Пам’ятаю її слова: «Це так непросто», — але в її очах горіло бажання. І тоді я відчула, що можу передавати знання людям, та найважливіше — мені це подобається.
Згодом я навіть запросила свою першу ученицю спробувати себе як майстра в моїй студії. Вона дуже старалася, але на перших клієнтах розгубилася, розплакалася й сказала, що, мабуть, не впорається. Для мене це був удар. Я подумала: «Напевно, тренерство — не моє. Може, краще просто робити вії й не намагатися навчати».
Але… життя показало інше. Юля (імʼя моєї учениці) все ж таки повернулася в професію та стала чудовою лешмейкеркою. І був момент, який запам’ятався мені назавжди. Вона сказала клієнтці:
«Я проходила навчання у Юлії Нестеровської. Вона моя леш-мама».
Мені було безмежно приємно. У ту хвилину я зрозуміла: навіть мій перший, спонтанний курс мав сенс. Я дійсно змогла передати знання, які стали для когось стартом у професії.
А потім почався новий етап. Я давно знала Юлію Іскусних як свого майстра і завжди вважала її справжнім гуру. Тож коли з’явилася можливість організувати її майстер-клас у Києві, я без вагань взялася за це. Ми орендували приміщення на Прорізній, і там відбувся перший спільний захід.
Напевно, саме з цього почалося наше тісне знайомство. Юля часто їздила з курсами за кордон, і з часом сказала мені:
«Бачиш, я не встигаю охопити всіх студентів. Допоможеш?»
Так я закріпилася тренером у Києві. Вона передала мені свою програму, і я почала проводити навчання. Перші групи були маленькими — по одному-два студенти. І це було правильно: я розуміла, що краще якісно приділити увагу кожному. Згодом групи зростали до 3–4 студентів, а найбільшою була група на курсі Inlay — 10 людей.
Відверто кажучи, це було складно. Тоді я все робила сама: записувала студентів, приймала оплати, готувала пакети, шукала моделей, замовляла обіди, прибирала клас до і після занять. Це була величезна робота, але вона навчила мене організованості й відповідальності.
З досвіду можу сказати: найбільш комфортна кількість студентів у групі — до 6–7. Це дозволяє зберігати якість навчання і водночас віддавати кожному достатньо уваги.
Ось така історія нашої прекрасної тренерки, яка сама не очікувала стати наставницею, але знайшла у цьому своє покликання. Якщо ви теж відчуваєте, що готові ділитися досвідом, перетворювати його на нові можливості й розвиватися не лише як майстер, а й як учитель — двері SCULPTOR ACADEMY відчинені для вас!